Новікова Анна Ігорівна
Інститут менеджменту та фінансів при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
IV курс, спеціальність „Менеджмент ЗЕД”
РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ МОТИВАЦІЄЮ ПРАЦІ
Розглянуто питання можливості та необхідності застосування сучасних інформаційних технологій у роботі HR-служби, зокрема під час підбору, оцінювання, формування комплексу компетенцій, матеріальної та нематеріальної компенсації персоналу.
Управління підсистемами діяльності господарюючих суб'єктів у умовах сучасного стану економіки, для якого характерні ресурсні обмеження, є найважливішим чинником функціонування та подальшого розвитку. Ускладнення процесу управління у сучасні умовах пов'язане з підвищенням ролі людського чинника, що обумовлено змінами у змісті праці, які викликані застосуванням новітніх технологій, зміною форм організації праці, підвищенням освітнього рівня працівників, зміною пріоритетів у системі цінностей персоналу і та ін.[2] У зв'язку з цим особливої актуальності набуває удосконалення якісного змісту процесу управління людськими ресурсами з використанням новітніх підходів.
За останні роки інформаційні технології проникли практично в усі сфери життя людини та суспільства: державне та муніципальне управління, економіку, господарську діяльність, наукові дослідження, освіту, медицину. Не є винятком й управління персоналом, діяльність кадрових служб підприємств, а тому ця проблематика актуалізується і знаходить відображення у численних тематичних публікаціях [1–5].
Виклад основного матеріалу. Третє тисячоліття стало періодом інтенсивного розвитку інформаційного суспільства. Нові ІТ сформували ту базу, яка обумовила підвищення когнітивного рівня людини та її суспільного розвитку шляхом практичних інформаційних впливів на навколишній світ.
Основою інноваційних процесів інформаційного суспільства стає формування і освоєння нових комп’ютерних технологій. Можна констатувати, що основним елементом інноваційних зрушень в суспільстві стає їх масове проникнення в усі сфери діяльності людини.
Світова економічна система вже вступила в епоху формування світового інформаційного суспільства. Це новонароджуване суспільство характеризується не тільки якісно новим виробничим апаратом, який базується на комп’ютеризованих засобах праці та інформаційних технологіях, але новими соціальними відносинами. Впровадженням цих відносин потрібно управляти.
Для автоматизації служби управління персоналом у межах підприємства створюються інформаційні системи (ІС). Зазвичай такі системи позначаються абревіатурою HRMS
Програмні продукти, які автоматизують окремі функціональні задачі – це, як правило, програми кадрового обліку, розрахунку заробітної плати, найму персоналу, атестації, тестування, управління компенсаційним пакетом, оцінювання, навчання, розвитку та мотивації персоналу.[3] Ці програми є кінцевим продуктом, незалежно від рівня розробки. Такі програми призначені для локального застосування невеликими підприємствами для розв’язання обліково-звітних задач у конфігурації "Персонал–Зарплата".
Спеціалізовані сучасні комплексні HRM-системи охоплюють широкий спектр діяльності служби персоналу:
− організаційний менеджмент;
− кадровий облік;
− кадровий документообіг;
− табельний облік;
− розрахунок заробітної плати;
− регламентована звітність;
− компенсаційний пакет;
− планування людських ресурсів;
− планування фонду оплати праці;
− управління компетенціями;
− оцінка персоналу;
− управління мотивацією;
− управління навчанням;
− підбір персоналу;
− управління кадровим резервом;
− HR-портал.
Основною відмінністю цих програм є наявність єдиного інформаційного простору, що дає змогу використовувати в роботі кожного модуля все накопичене у системі інформації, побудувати аналітичні системи та системи підтримки прийняття рішень.
Висновки. Ринкові умови спонукають суб'єктів економічних відносин до пошуку та розвитку нових, більш досконалих форм нематеріальних активів, реалізації та адаптації до специфічних обставин інших методів, знань та навичок ведення інформаційно-аналітичної діяльності, спроможних вивести процес управління, зокрема людськими ресурсами, на кардинально новий рівень. Основне завдання автоматизації HR служб може бути вирішене за допомогою програм різного класу та різних виробників.
Література.
1. Богач А.Г., Кундеус О.М. Формування потоків логістичної інформації підприємства на базі використання сучасних ПЕОМ / Проблеми економіки України: Збірник наукових праць. – 2005. – No 11.
2. Закон України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007– 2015 роки" від 09.01.2007. – No 537 // Відомості ВРУ. – 2007. – No 35.
3. Закон України « Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності України" від 16.01.2003 р. No 433-IV // Відомості ВРУ. – 2003. – No 4. 4. Говядкин И. Информационные технологии в управлении персоналом / Управление персоналом. –2008. – No 001. – С. 60–62. 5. http://www.qpronline.ru/solutions/ motivation.php.
Рак Юлія Анатоліївна
Аспірантка 3-го року навчання
Київський національний
торговельно-економічний університет
ІТ-КОНСАЛТИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Сьогодні серед всього спектру консалтингових послуг можна виокремити ІТ-консалтинг, оскільки попит на нього, постійно зростає. З розвитком світової економіки, в умовах всесвітньої глобалізації, ІТ - консалтинг має надзвичайно потужні можливості [2]. ІТ – консалтинг – це сукупність консалтингових послуг, які надаються з метою автоматизації операційної діяльності підприємства-клієнта, а також налагодження, розвитку, чи модернізації існуючих інформаційних систем. ІТ-технології можна визначити як галузь економіки, що пов’язана з виробництвом, обробкою, передачею та зберіганням інформації. Використання ІТ-технологій в сучасному економічному світі є необхідною умовою для підвищення конкурентоспроможності підприємств. Для установ державного сектору ІТ-технології відіграють непересічну роль, особливо, якщо ці організації наділені певними державними повноваженнями. Необхідність активного використання ІТ-технологій у владних інститутах викликана не лише бажанням «іти у ногу з часом», а й тим, що їх відсутність (застарілість) унеможливлює виконання функцій, що покладені ті чи інші державні органи. Саме тому, важливим кроком на шляху подолання проблем державного управління є залучення ІТ-консалтингу на рівні державних підприємств, установ та організацій.
Розглянемо більш ретельно деякі аспекти державного управління, використовуючи для прикладу реально існуючий владний інститут: Антимонопольний комітет України.
Антимонопольний комітет України (далі АМКУ) – це головний державний орган, на який покладено обов’язок контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції [1]. АМКУ доволі розгалужена та широкомасштабна структура. Складність роботи АМКУ полягає в тому, що з перших же днів розгляду справи від нього очікують швидкого рішення, прийняття якого часто займає більше часу, ніж хотілося. Поле діяльності АМКУ постійно зростає в міру формування та удосконалення законодавчої бази, розширення приватного сектору економіки, проведення постійних ринкових перетворень, тому управлінські характеристики працівників відіграють непересічну роль у формуванні відповідної робочої атмосфери та успішного досягнення поставлених цілей. Мистецтво управляти – це не лише вміння віддавати накази, - це клопітка праця , в першу чергу, над самим собою, а також вагомий тягар відповідальності, адже всім добре відомий закон менеджменту: «При делегуванні повноважень відповідальність у будь-якому випадку на тому, хто делегує, а не на тому кому ці обов’язки делегуються».
Розглядаючи особливості державного управління доцільно охарактеризувати узагальнені обов’язки начальника управління певного відділу.
Робота кожного керівника повинна базуватися на наступних принципах: чесності; справедливості; об’єктивності; незалежності; делегування повноважень та відповідальності. Начальник управління, який призначається на дану посаду Головою АМКУ на конкурсній основі та інших підставах, визначених чинним законодавством, та який має вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста і стаж роботи на керівних посадах не менше трьох років:
· здійснює керівництво діяльністю управління,
· організовує та координує роботу відділу,
· розподіляє обов’язки між працівниками та контролює їх виконання,
· здійснює контроль за дотримання трудової дисципліни у відділі,
· розробляє заходи щодо удосконалення системи діловодства,
· забезпечує організацію документообігу,
· проводить організаційно-технічну підготовку засідань,
· формує порядок денний,
· забезпечує виконання доручень,
· виконує обов’язки державного службовця відповідно законодавства України,
· має право власноруч віддавати доручення підлеглим і вимагати їх виконання,
· перевіряти рівень якості виконаних завдань,
· несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань,
· забезпечує в межах своєї компетенції збереження державної таємниці та інформації з обмеженим доступом,
· організовує кадрову політику та інше [4].
Як бачимо, посада передбачає делегування повноважень та здійснення контрольно-координуючої функції. Помилка керівника, навіть нижчої ланки, іноді може призвести до плачевних наслідків, саме тому кожне рішення перевіряється кілька разів на різних рівнях управління. На сьогоднішній день більшість організацій з метою оптимізації роботи та зменшення ризику помилки використовує інформаційні технології в управлінні. В держаних установах, в АМКУ зокрема, рівень інформаційно-технологічного забезпечення все ще залишається не достатньо високим [5]. Цю проблему можна вирішити за допомогою залучення ІТ-консалтингу.
Серед послуг ІТ-консалтингу, які, на нашу думку є найбільш ефективними при оптимізації операційної діяльності, слід виокремити такі як:
· розробка ІТ- стратегій,
· впровадження стандартів ефективного управління інформаційними технологіями,
· впровадження стандартів інформаційної безпеки,
· впровадження програмного забезпечення для автоматизації процесів виробництва,
· розробка технологій розвитку інфраструктури,
· створення центрів аналізу і обробки інформації;
· впровадження ІТ-стандартів (Cobit, ITIL, ISO 17799/ISO 27001) тощо.
Першочергвою задачею на шляху підвищення рівня інформаційно-технологічного забезпечення та контролю і розвитку інформаційних технологій є створення ІТ-інфраструктури [5]. ІТ-інфраструктура - це інтегрований комплекс систем, що складається з набору системного та прикладного програмного забезпечення та апаратного комплексу: систем зберігання і резервування даних, технічних засобів захисту, комунікаційних каналів зв'язку, політики інформаційної безпеки і включає такі основні складові:
· обладнання та програмне забезпечення;
· ІТ-додатки;
· канали зв'язку;
· базові мережеві служби і структуру управління ними.
Створення інтегрованого комплексу систем дозволить:
· оптимізувати роботу і керованість організації;
· скоротити витрати на експлуатацію;
· знизити ризики відмови обладнання, втрати інформації;
· підвищити інформаційну безпеку, доступність прикладних програм;
· мінімізувати час усунення збоїв у системі.
Звісно, вагомою перепоною на шляху ефективної співпраці органів державної влади та консалтингових компаній досить часто стає недостатнє фінансування. Але, як доводить практичний досвід підприємств приватного сектору, витрати на ІТ-технології значною мірою перекриваються заощадженнями, отриманими завдяки їх використанню.
Якщо вірити психологам люди від народження поділяються на керівників та підлеглих. Не останню роль відіграє і прагнення до самонавчання і постійного самовдосконалення як непересічної риси, притаманні справжньому управлінцю. Робота на керівній посаді в Антимонопольному комітеті України, та і в будь-якому органі законодавчої, виконавчої чи судової влади, вимагає від людини знання не лише законодавчої бази, розуміння економічних законів, комунікабельності та професійних вмінь, а й справді незвичайного управлінського таланту бачити на крок вперед, обирати найперспективніші варіанти розвитку для підприємства, установи, організації. В сучасних економічних умовах саме ІТ-технології забезпечують належне виконання керівником своїх безпосередніх обов’язків та функцій, оскільки їх використання дозволяє найбільш оптимальним чином поєднати всі продуктивні сили організації і своєчасно досягти бажаного результату.
Список використаних джерел:
1. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.93 № 3659 – ХІІ зі змінами та доповненнями.
