Кілінська Христина В’ячеславівна
студентка IV курсу
спеціальності «Менеджмент ЗЕД»
Інституту менеджменту та фінансів при
Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Актуальність державної регуляторної політики зумовлена її важливою роллю в управлінні, контролі та моніторингу економічних і соціальних процесів в країні. Одним із її завдань виступає оптимізація та підвищення ефективності економічних відносин між суб’єктами господарювання, органами влади, а також усунення перешкод і сприяння розвитку ринкової економіки з мінімальним втручанням уряду в економічні процеси.
Державна регуляторна політика України здійснюється за допомогою спеціалізованих органів, що представляють законодавчу і виконавчу владу в країні. До них належать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк України, державні комітети та служби, територіальні органи виконаної влади тощо. Загальновизнаними принципами на які спирається регуляторна політика України виступає: доцільність, адекватність, ефективність, передбачуваність, збалансованість та прозорість. Прийняті рішення запроваджуються через законодавчі проекти та акти [1, c.79].
Регуляторну політику можливо класифікувати за її видом, суб’єктами, формою правових актів тощо. Етапами забезпечення державної регуляторної політики є:
1) Визначення єдиного підходу до результативності регуляторних актів;
2) Підготовка аналізу регуляторного впливу;
3) Планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;
4) Оприлюднення та обговорення проектів регуляторних актів;
5) Оцінка результативності регуляторних актів;
6) Систематизація регуляторних актів.
Основоположними проблемами, які існують при реалізації регуляторної політики виступає вибір об’єктивних критеріїв оцінки результатів, відсутність процесу послідовного прийняття рішення, що базується на попередньому аналізі, а також недостатня розробленість методичних положень щодо здійснення і формування регуляторної політики [4, c. 228-234].
Дійсно ефективна регуляторна політика держави дає змогу створити конкурентний уряд, коли позитивна віддача від його діяльності більша, ніж витрати на його утримання. Іншим аспектом окрім зменшення витрат бюджету є розробка системи організації, у межах якої існує підвищення якості та ефективності управлінської діяльності, а саме і регуляторної політики у цілому.
Державна податкова адміністрація є одним із органів України, що підтримує її реалізацію та веде облік платників податків, контролює своєчасність та правильність сплати податкових зборів фізичними та юридичними особами. Дієвим інструментом регулювання виступає Податковий Кодекс України, що набрав юридичну силу починаючи з 2011 року, який призначений для регламентації оподаткування суб’єктів господарювання України залежно від видів їх діяльності та розмірів. Розробка Податкового Кодексу є важливим етапом для забезпечення спрощення правової бази оподаткування; зменшення податкового тиску на платників; підвищення фіскальної ефективності податків; стимулювання інноваційних процесів в економіці, а також заохочення розвитку підприємництва на території України[3, c. 7-11].
Податковий Кодекс України поділяється на положення і статті, де представлено опис сфери дії закону, процедура, умови і розрахунок сплати зборів та платежів. Систематизація податкового законодавства у єдиний документ дає змогу створити баланс інтересів уряду країни та бізнесу. Недостатнє врахування інтересів підприємців при розробці Кодексу викликало їх незадоволеність та протести з метою зміни певних положень.
Головними особливостями та новаціями, які слід виокремити у Кодексі виступає створення чотирьох обов’язкових податків (на землю, нерухомість, рекламу і торгівельний патент). Також Кодекс передбачає введення податкових канікул у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2015 року. Претендувати на нульову ставку матимуть змогу юридичні особи, дохід яких не перевищує 100 тис. грн. у рік і фізичні особи, об’єм доходів яких не перевищує 300 тис. грн. Новий Податковий Кодекс пропонує збільшити податок для громадян чий дохід за місяць перевищує 13 тис. грн. до 20%, у свою чергу особи, які отримують менше зазначеної суми сплачують 15%. При цьому категорії громадян, які сплачують податок за пільговою ставкою (шахтарі, співробітники оперативних штабів МНС, працівники, зайняті на небезпечних і шкідливих роботах) повинні надати 10% від отриманої заробітної плати. Від підвищення податку на доходи фізичних осіб виграють регіональні органи влади оскільки це основний податок, що складає 80% структури місцевих бюджетів, саме цей податок є бюджетоутворюючим у регіонах України.
Важливою новацією виступає запровадження 5% податку на дохід від депозитів, що означає обов’язок клієнтів банку відраховувати державі відсотки за депозитами. Особи, які володіють квартирою площею більше 300 м2 або будинком понад 500 м2, доведеться щорічно платити 20 грн. за кожен квадратний метр понад цих норм.
Підвищиться податкове навантаження і на автомобілі. Акцизний збір на нові машини з бензиновим двигуном об'ємом більше 3 тис. см3 і з дизельним двигуном понад 2,5 тис. см3 становить 1 євро за 1 см3. Планується збільшення вартості: для автомобілів вартістю 50-100 тис. євро - у два рази, 100-150 тис. євро - у три рази, а понад 150 тис. євро - у чотири рази.
Негативними наслідками впровадження Податкового Кодексу виступає підвищення цін на продукти харчування на 30-40% , збільшення акцизного збору на тютюнові й алкогольні вироби, підвищення ціни на паливо зумовить, що викличе переплату водіїв за бензин, а недостатній захист інтересів середнього та малого підприємництва підвищить рівень безробіття, оскільки воно забезпечує 1/5 робочих місць, що у кінцевому підсумку буде причиною загострення соціально-економічної ситуації. Базовою помилкою, яку допустив уряд є збільшення навантаження на середній клас, що може зумовити його зменшення у бік бідних верств населення [2, c. 16-20].
Таким чином, Податковий Кодекс є потужним інструментом реалізації регулятивної політики України, що впливає як і на соціальну, так і на економічні сфери, але недостатнє врахування інтересів населення та недоопрацьованість положень зумовлює негативні наслідки у вигляді погіршення рівня життя та збільшення податкового тиску замість покращення умов життя і сприянню розвитку в умовах ринкової економіки.
Список літератури:
1. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері госпо-
дарської діяльності» вiд 11.09.2003 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 9, ст. 79
2. Ковальчук А. Наслідки прийняття Податкового Кодексу для українців// Актуальні
проблеми економіки – 2011. № 3- с. 16-28
3. Кодлубай Л.І. Регуляторна політика держави щодо розвитку підприємництва//
Економіка України – 2009. №4- с.4-11
4. Юлдашев О.Х. Проблеми вдосконалення державної податкової політики в Україні:
Монографія. – К.: МАУП, 2005. – 336с.
